Clicky

Библия, Евангелие, поиск по Библии. Иисус Навин, глава 14

Ветхий Завет > Книга Иисус Навин > Глава 14

1. §Вот что получили в удел сыны Израилевы в земле Ханаанской, что разделили им в удел Елеазар священник и Иисус, сын Навин, и начальники поколений в коленах сынов Израилевых;
УПО: А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів.
KJV: And these are the countries which the children of Israel inherited in the land of Canaan, which Eleazar the priest, and Joshua the son of Nun, and the heads of the fathers of the tribes of the children of Israel, distributed for inheritance to them.

2. по жребию делили они, как повелел Господь чрез Моисея, девяти коленам и половине колена [Манассиина],
УПО: Жеребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени.
KJV: By lot was their inheritance, as the LORD commanded by the hand of Moses, for the nine tribes, and for the half tribe.

3. ибо двум коленам и половине колена [Манассиина] Моисей дал удел за Иорданом, левитам же не дал удела между ними;
УПО: Бо дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них.
KJV: For Moses had given the inheritance of two tribes and an half tribe on the other side Jordan: but unto the Levites he gave none inheritance among them.

4. ибо от сынов Иосифовых произошли два колена: Манассиино и Ефремово; посему они и не дали левитам части в земле, [а только] города для жительства с предместиями их для скота их и для [других] выгод их.
УПО: Бо Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.
KJV: For the children of Joseph were two tribes, Manasseh and Ephraim: therefore they gave no part unto the Levites in the land, save cities to dwell in, with their suburbs for their cattle and for their substance.

5. Как повелел Господь Моисею, так [и] сделали сыны Израилевы, когда делили на уделы землю.
УПО: Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.
KJV: As the LORD commanded Moses, so the children of Israel did, and they divided the land.

6. §Сыны Иудины пришли в Галгал к Иисусу. И сказал ему Халев, сын Иефоннии, Кенезеянин: ты знаешь, что говорил Господь Моисею, человеку Божию, о мне и о тебе в Кадес-Варне;
УПО: І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.
KJV: Then the children of Judah came unto Joshua in Gilgal: and Caleb the son of Jephunneh the Kenezite said unto him, Thou knowest the thing that the LORD said unto Moses the man of God concerning me and thee in Kadeshbarnea.

7. я был сорока лет, когда Моисей, раб Господень, посылал меня из Кадес-Варни осмотреть землю, и я принес ему в ответ, что было у меня на сердце:
УПО: Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.
KJV: Forty years old was I when Moses the servant of the LORD sent me from Kadeshbarnea to espy out the land; and I brought him word again as it was in mine heart.

8. братья мои, которые ходили со мною, привели в робость сердце народа, а я в точности следовал Господу Богу моему;
УПО: А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм.
KJV: Nevertheless my brethren that went up with me made the heart of the people melt: but I wholly followed the LORD my God.

9. и клялся Моисей в тот день и сказал: `земля, по которой ходила нога твоя, будет уделом тебе и детям твоим на век, ибо ты в точности последовал Господу Богу моему';
УПО: І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм.
KJV: And Moses sware on that day, saying, Surely the land whereon thy feet have trodden shall be thine inheritance, and thy children's for ever, because thou hast wholly followed the LORD my God.

10. итак, вот, Господь сохранил меня в живых, как Он говорил; уже сорок пять лет [прошло] от того времени, когда Господь сказал Моисею слово сие, и Израиль ходил по пустыне; теперь, вот, мне восемьдесят пять лет;
УПО: А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.
KJV: And now, behold, the LORD hath kept me alive, as he said, these forty and five years, even since the LORD spake this word unto Moses, while the children of Israel wandered in the wilderness: and now, lo, I am this day fourscore and five years old.

11. но и ныне я столько же крепок, как и тогда, когда посылал меня Моисей: сколько тогда было у меня силы, столько и теперь есть для того, чтобы воевать и выходить и входить;
УПО: Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити.
KJV: As yet I am as strong this day as I was in the day that Moses sent me: as my strength was then, even so is my strength now, for war, both to go out, and to come in.

12. итак дай мне сию гору, о которой говорил Господь в тот день; ибо ты слышал в тот день, что там [живут] сыны Енаковы, и города [у них] большие и укрепленные; может быть, Господь [будет] со мною, и я изгоню их, как говорил Господь.
УПО: А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь.
KJV: Now therefore give me this mountain, whereof the LORD spake in that day; for thou heardest in that day how the Anakims were there, and that the cities were great and fenced: if so be the LORD will be with me, then I shall be able to drive them out, as the LORD said.

13. Иисус благословил его, и дал в удел Халеву, сыну Иефонниину, Хеврон.
УПО: І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок.
KJV: And Joshua blessed him, and gave unto Caleb the son of Jephunneh Hebron for an inheritance.

14. Таким образом Хеврон остался уделом Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, до сего дня, за то, что он в точности последовал [повелению] Господа Бога Израилева.
УПО: Тому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля.
KJV: Hebron therefore became the inheritance of Caleb the son of Jephunneh the Kenezite unto this day, because that he wholly followed the LORD God of Israel.

15. Имя Хеврону прежде было Кириаф-Арбы, как назывался между сынами Енака один человек великий. И земля успокоилась от войны.
УПО: А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.
KJV: And the name of Hebron before was Kirjatharba; which Arba was a great man among the Anakims. And the land had rest from war.

<< Предыдущая глава // Следующая глава >>